У нашій новій рубриці «Трекінг» (англ. Tracking – «стеження», «ходьба»; track – «трек», «пісня») – від пісні до пісні – ми надаватимемо можливість музикантам самим, від першої особи, розповідати про кожну композицію з альбому. Дебютує розділ, який є аналогом рубрики «Track By Track» британського журналу New Musical Express, із розповіді лідера Фіолету про свіжий лонгплей колективу, який побачив світ два тижні тому. Далі – пряма мова.
«Пісні Любові На Полі Бою» – чи не найскладніша для мене робота за шість років існування Фіолету. Альбом, який змусив багато чого нами зробленого переглянути у критичному світлі. Слухаючи «Пісні Любові На Полі Бою», я точно знаю, якими будуть наші майбутні пісні і якими вони точно не будуть.
Попри домінування на платівці мінорних настроїв, сміливо можу сказати, що це наша найжиттєствердніша робота. Там багато сміху, часто дитячого, хоча подекуди й істеричного, радості та віри у краще. Там відчуття часу і приналежності до покоління, яке живе на зламі епох, часів та культур. Там максимально багато безпосередності, залишеної з репетиційних вечорів і ситуативних емоцій. І хай нам і не вдалося передати на студії атмосферність живого виконання пісень, це лишає сотні варіацій для подальших музичних пошуків.
«Напам’ять»
Пісня-присвята нашим шанувальникам, з якої ми плануємо розпочинати турові концерти. Історія, якою ми хочемо подякувати тим людям, які дають нам відчуття власної потрібності та можливість діалогу із дуже різними особистостями. А ще це пісня-діагноз власної залежності від облич по той бік сцени та екранів лептопів. Залежності від уваги. Треба бути дуже обережними і водночас неприкрито щирими з тими, хто у тебе вірить і слухає.
Трек спочатку мав робочу назву «Daft Punk» і планувався як виключно «жива» композиція. Натомість на студії стараннями і творчим підходом Романа Сороки пісня набула абсолютно інакшого, електронного звучання. Напередодні її запису я не мав чіткої вокальної партії, оскільки пісня зазнала суттєвих змін у аранжуванні, і тільки зранку, у день накопичення, під час нервового сніданку ритміка приспіву зазвучала у моїй голові. Гарно вписалися в звучання приспіву і беки Коліка (Микола Тимощук, гітарист гурту. – Прим. ред..) – «Любов повинна жити вічно!» – і тільки так.
«Танго»
Історія любові, жертовності та віри на тлі війни. Країна і її захист розпочинаються з відповідальності за найближчих та найрідніших. Ця пісня для тих і про тих, хто чекає, вірить, розділяє і на кому тримається любов до усього рідного – матерів, дружин, сестер, дочок, коханих.
Одна із перших композицій, зроблених для альбому ще восени 2014-го, коли ми працювали з Єгором Грушиним (клавішник колективу часів запису альбому «Вігвам» (2014). – Прим. ред.). Згодом партії клавішних, які творять чи не центрове емоційне полотно пісні, були переосмислені вже Петром Свістом, який після річної «відпустки» повернувся до гурту. Дуже давно хотілося використати у одній із наших пісень елементи танго, і така нагода неочікувано випала. У процесі роботи над піснею кілька разів змінювалися тексти куплетів, які наприкінці набули максимально лаконічного текстового розміру. Чуттєво одна з найважчих і найважливіших пісень альбому.
«Дзен»
Тут «дзен» трактується мною як просвітлення, на яке спроможна людина тільки у стані закоханості. Просвітлення, яке чергується із найглибшою темрявою, якої може сягнути людина, що втратила кохання. Десь посередині між цими полярними точками ми і снуємо нитку нашого життя, часто виступаючи у ролі статистів у кармічних іграх світобудови. Відчуття фаталізму від усвідомлення усього цього і є центральною емоцією композиції.
Одна із найперших зроблених нами пісень для альбому, у якій кілька разів зазнавали змін вокальні партії. Аранжування треку витримане у дещо різкій, мінімалістичній пост-панковій манері, яка ідеально передає напружену атмосферу пісні та текстове тло.
«Касети»
Пісня стала другим синглом із «Пісні Любові На Полі Бою», що вийшов незадовго до появи альбому. Настроєво теплий вересневий трек про дитинство, юність і ті епізоди життя, які сукупно формували нас теперішніх. А ще це дуже важливе нагадування для самого себе про потребу завжди тримати при собі порцію дитячості, легкого вар’ятства (шаленства. – Прим. ред.) та здорового оптимізму. У пісні зібрані знакові для мене спогади з минулого, позначені своєрідними символами-маркерами, за якими цілі життєві історії.
Останній рік-два я щиро захопився американським traditional pop (Френк Сінатра, Перрі Комо, Тонні Беннетт, Бінг Крозбі та ін.) з його теплом та фірмовою простотою. Паралельно я багато цікавився таким явищем, як радянські ВІА – я хотів для себе з’ясувати і зрозуміти глибше, що означало бути музикантом у тоталітарній державі, яка затверджує твій репертуар, тексти та гармонії пісень. У тій епосі лишилося чимало справжніх фірмачів. Дивно, але «Касети» влучно лягли десь між цими двома далекими океанськими берегами. Колік каже, що йому трек нагадує творчість «Машины Времени», і у чомусь має рацію. Бек-вокал Петра Свіста (клавішник гурту. – Прим. ред), як на мене, тільки додає потрібного дитячого шарму.
«Герої»
Пісня-крик, роздум, заперечення і ствердження, які розривають мене у сприйнятті подій на Сході. Молоді хлопці, що гинуть за країну, яку продовжує ґвалтувати корумпована, олігархічна каста, політичні та бізнесові ігри якої війна цілком влаштовує. Пісня вдячності всім тим, хто пішов і не повернувся. Пісня підтримки тим, хто досі на сході під обстрілами. Вони воюють не за політиканів і олігархів. Вони воюють за нас – українців. Принаймні, я роблю усе, щоб вірити у недаремність цього.
Студійно трек, що символічно і неочікувано, зазвучав у ключі гурту Rage Against The Machine. Пісня була для мене чи не найважчою у процесі накопичення вокалу. До речі, у записі «хорового співу» в останній частині треку взяли участь усі музиканти, окрім нашого драмера Валіка Миронюка. Спочатку пісня мала називатися «Вовки».
«Паршивка»
Найбільш легковажний трек із платівки, хоч і наскрізь пронизаний любов’ю та її різноманітними похідними. Написаний з життя і реальної розмови у соцмережі з коханою. Оптимістична, світла і щира пісня, у якій вкотре, як на мене, розкривається талант Коліка як музиканта, який тонко відчуває мелодику моменту, фірмову ритміку та природність зіграного. Смакують мені тут і партії Валіка (Валентин Миронюк, барабанщик гурту. – Прим. ред) – фанк – його тема і стайл.
Вже у студії Роман Сорока «дошаманив» на приспіві електронні беки, які ідеально вписалися у звучання треку.
«Я Буду»
Пісня-самоствердження. Пісня-пошук і карта руху світом. Тут і літні вечори, і світанки, і людські глибини, і молодість, і любов, яка чи не єдина в силах залишати нас людьми навіть у найскладніших життєвих моментах. Майже логічне продовження пісні «21 Грам» (увійшла до EP «Атоми Щастя» (2013). – Прим. ред.). Річ програмова, ідеологічна і натхненна навіть для мене. Досі.
Цю композицію я написав дещо пізніше за всі записані пісні – після однієї прекрасної прогулянки вечірнім Луцьком. Тому у ній багато міста, якому я віддав 11 років свого життя. 11 років молодості. Ми сперечалися щодо доречності ритмічного відхилення «забити і не паритися…», але зрештою лишили його в пісні. Саме ця частина настроєво відсилає мене до ранніх періодів творчості «Димної Суміші», з його речитативно-прифанкованою альтернативною. «Знайди для кого жити, не живи для всіх!» – сподіваюся, ви все зрозуміли.
«Сталеві Серця»
Єдина пісня з альбому (окрім офіційного синглу «Каштани»), яка звучала на літніх фестивалях і спричинила неабиякий резонанс серед наших шанувальників. Пісня, яка хоч і вписується у реалії українського сьогодення, швидше про плекання у собі сили змінювати обставини, неприйнятні речі, ламати систему і не боятися бути проти. Хай це звучить у дусі юнацького максималізму, проте мрійники іншими ніколи і не були. Така вона – романтика опору буденності та досконалій геометрії життєвих рухів.
Один із ключових треків альбому і чи не найважчий у плані саунду. У записі бек-вокалів брали участь усі музиканти (окрім [барабанщика] Валіка Миронюка) та навіть менеджер гурту – Марина Хромих. На турових концертах пісня зазвучить у яскраво виражених наступальних хард-рокових тонах.
«Молодість»
Світла ода молодості та роздоріжжям, на яких ми стоїмо перед виходом у світ дорослих. Пісня вдячності людям, які поруч – люблять, підтримують, надихають, не дають забувати про справді важливе. Одна із робочих назв альбому.
Я написав її у дорозі додому із одного з концертів. В бусі більшість наших спали, накрапував дощ, а в нотатнику мого телефону народжувалися рядки майбутньої пісні з музичним мотивчиком в голові. За такі моменти я любитиму це життя до останніх своїх хвилин.
«Мій Дім»
Одна з двох найінтимніших пісень альбому. Записана ще навесні, разом із «Каштанами», претендувала на те, щоб стати першим синглом. Утім, не було відчуття, що пісня у травні звучатиме у ваших вухах, так як мені хотілося. Ідеально вона зазвучала восени. Разом із виходом альбому. Пісня-сповідь, про настрої та емоції якої більше скаже безпосередньо сам аудіотвір.
Момент із «клацанням» пальцями був просто легкою імпровізацією у процесі запису вокалу, який Роман Сорока переніс у кінцеве звучання треку. Попри емоційну складність пісні, записав я її легко і невимушено, так, наче звичним чином розповідав комусь близькому свою життєву історію. Не можу дочекатися моменту, коли «Мій Дім» зазвучить на концертах.
«Найкращі Ліки»
Пісня про циклічну скінченність, смерть і плинність всього сущого. Пісня про страх жити, із яким ми стикаємося у мандрах однотипними буднями. Пісня-волосинка, у якій я перелякано хапаюся руками за можливість прожити наступний день, які б небезпеки та виклики мене там не чекали. Пісня з посиланнями на хрестоматійні речі [Григорія] Сковороди і «містичну» лірику [Богдана-Ігоря] Антонича.
Як на мене, одне з кращих аранжувань у альбомі із перфектними гітарами і тривожною атмосферою, напористим органом та вдалою, майже блюзовою ритмікою. До речі, у процесі репетиційної роботи трек уявлявся нам у більш електронному звучанні з легкими посиланнями до розміреної пісенної лірики у стилі Лани Дель Рей. Утім, отримали ми добротний аудіотвір мало не в дусі саунд-естетики лайтового stoner-року. Єдина пісня з альбому, яку точно не гратимемо в турі. Принаймні, найближчому.
«Каштани»
Весна, травень, розквітлі каштани, Київ, любов, музи, життя між альбомами й обійми. Перший сингл із «Пісні Любові На Полі Бою», із гарними, майже «бітловськими» беками від Коліка і Пєті. Пісня, яка вдало пройшла апробацію вашими вухами, радіоефірами, фестивальними та клубними майданчиками. Одна із найдобріших пісень у творчості Фіолету. Коли співаю, не в змозі стримати усмішку.
Символічно, що восени я переїхав до Києва, тому не можу не розцінювати «Каштани», написані всередині 2014-го, як знак з неба. Віщий і добрий. Ще раз утвердився у тому, що більшість написаних мною пісень родом з майбутнього.
«Вечірній Львів»
Клавіші, голос і ледь не фаталістична історія любові з львівських вулиць під потріскування вінілового програвача. Мені завжди подобався такий мінімалізм, ще з часів пісні «Я Твій» (увійшла до дебютного альбому гурту «Rock’n’Love» (2012). – Прим. ред.). Мінімум технічних засобів, але при цьому величезне поле для емоцій та драм.
До речі, пісню робили з Петром у нього вдома. За якихось хвилин десять трек записали на диктофон, із моїми вокальними фальшами (давалася взнаки невпевненість у новій пісні), скрипом підлоги та сопінням Свіста. Вийшов досить атмосферний lo-fi, який навіть думалося у вигляді live demo включити до альбому. На студії трек не зазнав кардинальних змін. Пісня точно прозвучить у якихось містах туру.
«Барбітура»
Друга вкрай інтимна річ з альбому, про яку навряд чи є резон щось розповідати. Вона про надто очевидні речі. До речі, перша вокальна сесія у студії виявилася невдалою. Правильно передати настрій і внутрішнє чуття історії вдалося тільки під час наступного студійного відвідування.
Андрію (Андрій Олексюк, бас-гітарист групи) вкрай не сподобалося слово «здохли» у такій ліричній пісні, але оригінальний текст, написаний ще три-чотири роки тому, принципово не коригувався: такий він, романтичний реалізм, з його вершинами, дном і часто не до кінця форматною лексикою.
«Сини»
Бонус-трек до альбому. Ця пісня була презентована ще влітку 2014 року як реакція на війну на українському Сході. Добре пам’ятаю, що категорично не хотів записувати трек і спекулювати на смертях співвітчизників, але хлопці переконали таки зафіксувати її.
Слова писав уночі, робили ми її зранку у Коліка на квартирі, сидячи на підлозі біля балконних дверей, в присутності Андрія. Записували у Романа Сороки, який суттєво допоміг з аранжуванням та запросив зіграти на контрабасі Юрія Кльоца. З часу виходу «Синів» отримав купу вдячних відгуків від вояків, хоча і досі совість висуває претензії з приводу того, що не варто було на такому піаритися. Під час концертів раз через раз змушений стримувати сльози. Знову-таки, вірю у те, що все це недарма.
Тур Фіолету на підтримку «ПЛНПБ» складається із 12 концертів. Розпочнеться він 13 листопада концертом у Рівному і завершиться п’ятого грудня виступом у київському клубі «Sentrum» (купити квитки).
